ПРИТОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приторочи́ти. Граф озирнувся на своїх супутників, глянув на приторочений до сідла Петровича порожній мішок (Донч., III, 1956, 15); Біля сідел у хлопців приторочені величезні папуші жовтого кримського тютюну (Гончар, II, 1959, 441); Біля старого на підлозі стояла зелена скринька, зверху була приторочена пара стоптаних повстяків (Панч, Синів.., 1959, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 67.