ПРИ́ТОРК, у, ч. Дія за знач. приторкну́тися, приторка́тися, прито́ркуватися 1. Від цього легкого приторку [дитини] з плечей чоловіка скочуються щоденні турботи, веселішають очі (Стельмах, II, 1962, 104); Хто ввечері тобі розказує казки? Хто пестить приторком ласкавої руки? В твоїх веселощах з тобою веселиться? (Рильський, Зим. записи, 1964, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 67.