ПРИТО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до притоми́ти. І такий то був вечір.. рожевий, що аж усі козаки, молоді й старі, притомлені довгим походом, порожевіли, як зоряниця (Вовчок, І, 1955, 332); Стільки радості, стільки щастя приносила Маруся зі собою з тих прогулок, що наповняла веселістю весь дім. Як листочок.. злітала, трошки голодна, трошки притомлена, і радувала всіх (Хотк., II, 1966, 47).

2. у знач. прикм. Який притомився, відчуває втому. Притомлені косарі потяглися до густих кущів верболозу, звідки здіймався вгору синюватий дим (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 206); Знають бублейниці, де буде фальцфейнівський прикажчик бажаним гостем, у чиї ворота заверне його притомлений кінь (Гончар, Таврія, 1952, 34); // Який свідчить про втому. Все в ній здавалось йому незвичайним: ..і чисте високе чоло, і світла притомлена блідість обличчя (Гончар, Дорога.., 1953, 34); Якось мене познайомили з чоловіком, якому за сімдесят.. У нього притомлені очі, приглушений голос (Рад. Укр., 21.І 1969, 2)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 65.