ПРИТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притолочи́ти. Пробуджувались од довгого сну бляклі, притолочені, прибиті хугами і морозами озимі (Ряб., Жайворонки, 1957, 135); Вона незручно розкинулась на притолоченому снігу, що підтанув від її крові (Стельмах, Хліб.., 1959, 656).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 65.