ПРИТИ́Р, а, ч., техн. Інструмент, яким притирають одну до одної деталі. Притирка зовнішніх циліндричних поверхонь провадиться за допомогою притира (Токарна справа.., 1957, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 60.