ПРИТЕ́МНЮВАТИ, юю, юєш і ПРИТЕМНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИТЕМНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Робити трохи темнішим. В тринадцять років він вже носив окуляри, це зробило трохи коротшим його довгий, пташиний ніс і притемнило неприємно світлі очі (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 93); // Робити не таким яскравим (про джерело світла); // Прикривати від світла, трохи затемнювати, затінювати. — Чого ж? Я сміливісінько дивлюся, коли натраплю. Ви ж притемнюєте очі димчатими окулярами, — заперечив Синявін (Ле, Міжгір’я, 1953, 390).

2. перен. Перевершувати кого-небудь своїми якостями, робити когось менш помітним. Регіна з усякого погляду притемнює її (Фр., VI, 1951, 295); // Применшувати чиє-небудь значення, принижувати чиюсь роль і т. ін. Замковий відчував.. ще й інші тіньові закиди, які притемнювали його як завідувача відділом (Ле, Право.., 1957, 235).

3. перен. Робити похмурим, сумним (очі, погляд, обличчя і т. ін.). Її обличчя можна було б назвати молодим, аби на очі не наслоїлись горе, смуток і тіні страждань, вони притемнили синій погляд і в сполосі тримали повіки й вії (Стельмах, Правда.., 1961, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 59.