ПРИСІ́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до присі́сти 4. Он під брамою купка селян — ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих, присілих порохом (Фр., VII, 1951, 291).

2. у знач. прикм. Який осів, став низьким. Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя. Пригнутись попрохала в присілих дверях (Ле, Наливайко, 1957, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 20.