ПРИСІ́ВОК, вку, ч.

1. діал. Невелика ділянка землі, засіяна чим-небудь. Навіщо дітей на чужу ниву посилати, як у батьків є свій присівок? (Л. Янов., І, 1959, 387).

2. заст. Прибавка до грошової плати наймита у вигляді врожаю, який він збирає, з наданої йому хазяїном ділянки землі. На присівок дав му [йому] півдесятини (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 19.