ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е.

1. заст. Який присягнув (у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака, мов печать на мені, що я вже присяжний чоловік, царський слуга (Кв.-Осн., II, 1956, 388); // у знач. ім. прися́жний, ного, ч. Те саме, що Прися́жний засіда́тель. Вибрано присяжних: двоє мужиків, чотири міські крамарі, а то якісь панки-урядовці (Гр., II, 1963, 307); Присяжні радились недовго (Донч., III, 1956, 14); // у знач. ім. прися́жний, ного, ч. У Західній Україні (до 1939 р.) — помічник сільського старости. Двері отворилися [відчинилися], і ввійшла в хату пресвітла власть громадська: десятник і присяжний (Фр., III, 1950, 198); В громадській канцелярії сидів.. війт коло вікна за столом, а Семен.. і присяжний подальше на ослоні (Март., Тв., 1954, 64).

∆ Прися́жний засіда́тель — у буржуазному суді — особа, що на певний час залучається до участі в розгляді справ. До реформи [1864 р.] суд був становим, закритим і підлягав владі губернатора. Тепер судочинство відбувалося з участю сторін, винність або невинність підсудного встановлювали присяжні засідателі, що підбиралися з імущих верств населення (Іст. УРСР, І, 1953, 481); Прися́жний пові́рений — у дореволюційній Росії — офіційна назва адвоката (після 1864 р.). — А сюди ж як потрапили? — Через присяжного повіреного Варшавського. Він виступав у нас на процесі, захищав… Симпатичний чоловік (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 180); У самарському суді Володимир Ілліч, будучи помічником присяжного повіреного, захищав знедолених селян (Ком. Укр., 12, 1969, 13); Прися́жний суддя́ — те саме, що Прися́жний засіда́тель. Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Фр., VI, 1951, 266); Суд прися́жних — суд, у якому беруть участь присяжні засідателі. Поки що судять нас на землі трибунали і суди присяжних, які й дають не раз за різні політичні злочини по 10 та 15 років підсудному (Козл., Щури.., 1956, 117); — Мене також оглядали судові лікарі, — сказав один молодик, — це було тоді, коли я.. попав під суд присяжних (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 32).

2. розм., також жарт. Завзятий, запеклий. — Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, — Еней так з човна закричав (Котл., І, 1952, 201); За «Бідних людей» [переклад] він мене так захвалив, що я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Л. Укр., V, 1956, 59); [Настя:] Щойно дзвонив П’ятиокий. Приготував для тебе якийсь сюрприз. Зараз прибіжить.. Твій улюблений друг і присяжний критик (Дмит., Драм. тв., 1958, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 56.