ПРИ́СТУПКА, и, ж. Те саме, що схі́дець. — Стара пісня, — урвав свого помічника Олів’єро, долаючи останню приступку дерев’яного ганку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 108); Переступаючи враз через дві приступки, подався [Каринський] до свого кабінету (Шовк., Інженери, 1956, 90); Меланка… прудко метнулася через усю залу, збігла по приступках на сцену (Вол., Місячне срібло, 1961, 316); * У порівн. В цьому місці ціла гора каміння була звалена під муром, як приступка (Смолич, II, 1958, 90); // Частина чого-небудь, що видається, виступає вперед; виступ, уступ на похилій або прямовисній поверхні. За будинком — невеликий садок. Він кількома приступками спускався до ріки, що лежала тепер під глибоким снігом (Грим., Кавалер.., 1955, 203); Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок «гуталін» усередині (Смолич, V, 1959, 17); // Підніжка у вагоні поїзда, в автомобілі, трамваї і т. ін. Трамвай був переповнений людьми. Скочивши на приступку, Духнович уже з дверей помахав друзям рукою (Гончар, Людина.., 1960, 37); Посеред двору стояло два газики. Всідалися в них прикордонники, заносив ногу на приступку сержант Гогіашвілі (Загреб., Шепіт, 1966, 398); Рішуче повернулася [Надія], пружно і легко стала на залізну приступку карети (Сміл., Сад, 1952, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 49.