ПРИСОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСОГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, док., перех., до чого, з інфін. і без додатка, книжн., заст. Запрошувати до чого-небудь, пропонувати щось. [Тарас:] Хмельницький вже тепер в Орді, присоглашає хана, щоб нам поміг ударить разом на ляхів, бо нестерпуче стало жити з ними… (К.-Карий, І, 1960, 147); Більше всього хотілось би Марві оддати Якилинку за свого брата.., тільки за цього вже ніяк не можна було б присогласити Якилинку йти, бо він був дуже старий для неї (Григ., Вибр., 1959, 181); — Сідай, Параско, на поріжку, — присогласила Настя, посунувшись і даючи місце коло себе (Мирний, IV, 1955, 102); — Ви ж самі присогласили мене до прямоти та до щирості (Крим., Вибр., 1965, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 29.