ПРИСМЕРКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до при́смерки 1, 2. День летів у присмеркову пору, Харків дихав пахощами смол (Воронько, Три покоління, 1950, 63); Присмеркова тиша; // Який функціонує увечері, після заходу сонця. Наше око має, по суті, два різних зорових органи, які розташовані в сітчатці: апарати присмеркового й денного зору (Наука.., 8, 1968, 61); // Який погано освітлюється; напівтемний. Відомо багато видів світних риб, що, як правило, живуть у присмеркових глибинах моря (100-400 метрів) (Наука.., 8, 1965, 15).

2. перен. Який виражає безнадію, зневіру у власних силах; занепадницький. Зразу ж після Жовтня зазвучали нові пісні. Ця нова творчість, на противагу присмерковій переджовтневій музі, була бадьорою, життєрадісною, романтичною, повною віри в людину (Рад. літ-во, 11, 1967, 10); // Журливий, сумний. В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався, Споконвічний голубий Дунай (Рильський, II, 1960, 206); Вигляд у нього [зоотехніка] був такий, як у людини, що відкрила нову планету. Проте це аж ніяк не вплинуло на Бровка в бік розрядки його присмеркового настрою (Добр., Тече річка.., 1961, 244).

3. Який виявляє найбільшу, активність у присмерки (про тварин). Присмеркові птахи.

4. у знач. ім. присмерко́ві, вих, мн. Тварини, які мають властивість виявляти найбільшу активність у присмерки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 27.