ПРИСМА́КА, и, ж.

1. кул. Те, що додають у їжу для надання їй певного смаку; приправа. Доктор.. боявся покуштувати бурлацького борщу з гнилою таранею, з додатком пацюків для присмаки (Н.-Лев., II, 1956, 211); Борщ був нізчимний. Ані м’яса в ньому, ані сала, ані будь-яких інших присмак (Збан., Сеспель, 1961, 386); — Я тебе ще голодом не заморила? Ось уже зараз картопелька буде.. Тільки присмаки нема до неї (Стельмах, Правда.., 1961, 35).

2. перев. мн., розм. Вишукані, смачні страви. Пекарня і справді чудова: тут і паляниці, і книші, ..маківники — усякі наїдки і присмаки! (Вовчок, VI, 1956, 283); Випадало [панні Юзі].. припрошувати панночок до кави, з усякими присмаками (Л. Укр., III, 1952, 666); Монашки розставляли на столі миски з монастирськими присмаками. Свинячі ніжки з часником і олією, тушковані з цибулею й грибами голуби по-монастирськи (Загреб., Шепіт, 1966, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 26.