ПРИСМА́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присма́гнути. Катря пахне свіжим соком з молодої яблуні: боса, напоєні росою пружні ноги, обвіяне вітром присмагле обличчя (Кач., II, 1958, 81); Між рідкою бородою та миршавими вусами темніли ніби присмаглі, аж сині губи (Н.-Лев., І, 1956, 117); В’їздили в село.. Обабіч вулиці в поруділих присмаглих садках курились пожарища (Головко, І, 1957, 283); В землянці, куди, постукавши, гуртом завели Дмитра, було тепло й чисто, як у добре доглянутій хаті, пахло присмаглою сосниною (Хор., Незакінч. політ, 1960, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 26.