ПРИСКА́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСКА́РЖИТИ, жу, жиш, док., перех. і без додатка, розм., заст. Скаржитися на кого-небудь. — Не забули ми тобі, як ти нас прискаржував (Свидн., Люборацькі, 1955, 48); — Вони не вміють полоти, — прискаржував Петрусь (Март., Тв., 1954, 149); — І ти.. мав совість брехати на нього, прискаржувати, продати, отак-о звірам брата?!. (Козл., Ю. Крук, 1957, 414); — Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (Фр., II, 1950, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 21.