ПРИСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал.

1. Посвідчувати, засвідчувати.

2. Доводити, переконувати. Присвідчиш ти мені, що мене любиш (Чуб., V, 1874, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 14.