ПРИСА́ДКА, и, ж.

1. розм. Дія за знач. присади́ти, приса́джувати 1, 6.

2. перев. мн., техн. Хімічні речовини, що додаються до деяких мастил і моторних палив для надання їм в’язкості, антикорозійних властивостей, для поліпшення горіння і т. ін. Щоб запобігти корозії [деталей], до рідини.. додають антикорозійні присадки, які повністю захищають від корозії всі металеві деталі системи, охолодження (Автомоб., 1953, 330); Щоб уповільнити окислення автомастил, до них звичайно вводять присадки — розчинні хімічні елементи (Знання.., 9, 1966, 5).

3. мет. Матеріал, який вводять у плавильну піч під час плавлення для надання шлаку потрібних властивостей, для розкислення або легування металу і т. ін. Присадки ванадію, цирконію, ренію, церію та інших рідкісних металів поліпшують структуру і механічні властивості основного металу (Наука.., 4, 1964, 24); Видавали одну і відразу ж готувались до другої плавки. Бригадир.. підправляв задню стінку в печі, підручні.. давали присадку у ківш (Роб. газ., 2.ІII 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 13.