ПРИРО́ДНО, присл.

1. Присл. до приро́дний 1-3, 6. [Кречет:] Коли життєве коло закінчується нормально і розпад матерії іде природно, то почуття страху зникає і людина спокійно чекає кінця (Корн., І, 1955, 114); Громадянська війна природно відрізняється від інших воєн тим, що форми боїв набагато різноманітніші.. (Ленін, 12, 1970, 44); Мій хлопчище.. Щез безслідно в каламутній хвилі. Сталось се так скоро, так неждано, Так спокійно якось і природно, Що я.. не встиг сказати ані слова (Фр., XIII, 1954, 336); В поводженні з іншими Ляля трималася завжди просто й природно (Гончар, IV, 1960, 68); Цілком природно звучать пісні сина коваля, який зріс серед сільської бідноти (Рильський, III, 1956, 111); Він («Кобзар») дихав новим так само природно, як люди дихають повітрям, не помічаючи його (Жур., Дорога.., 1948, 165).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження думки, підсилення висловлення у знач. зрозуміло, ясно. Боярин, обдарований [князем] такими широкими правами, ставався силою в селі і, зовсім природно, дбав про.. укріплення своєї сили (Фр., VI, 1951, 39); — Мої люди дуже втомилися, — зітхнув капітан. — Вони ще не відіспалися після боїв на Дніпрі, і, природно, їм треба в першу чергу відпочити (Тют., Вир, 1964, 335); Я, природно, не бажав би зв’язувати себе такою обіцянкою (Кулик, Записки консула, 1958, 125).

3. у знач. присудк. сл. Цілком нормально, закономірно; як і треба, як і повинно бути. Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Хотк., II, 1966, 254); Я не зможу бути безстороннім до них [румунів та угорців]. Та й хто з нас зможе відтепер не цікавитись ними, не стежити за розвитком їхнього життя, за їхнім рухом на новому шляху? Зрештою, хіба це не природно? (Гончар, III, 1959, 340); Любов Прохорівна молода й природно їй було всміхатися (Ле, Міжгір’я, 1953, 22); — Це природно, — сказав Мечик, — що ти захищаєш дівчину (Донч., V, 1957, 469).

ПРИРО́ДНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову приро́дний у 1 знач., напр. : природноекономічний, природноісторичний, природнокліматичний і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 10.