ПРИРОДНИ́ЧИЙ, а, е. Пов’язаний з вивченням природи; природознавчий. Тоньо на однім із своїх природничих походів відкрив сю скалу, і відтоді кам’яний її стіл стався улюбленим місцем обох братів (Фр., III, 1950, 11); Формування природничих уявлень і понять у дітей у процесі навчання було об’єктом досліджень П. Р. Чамати (Рад. психол. наука.., 1958, 195); Вже давно фізіолог неухильно і систематично, за строгими правилами природничого мислення, вивчає тваринний організм (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 39); // Признач. для підготовки природознавців. З тої пори, коли Клава почала вчитися в педінституті на природничому факультеті, їхня кімната стала схожа на.. кабінет навчального закладу (Ткач, Плем’я.., 1961, 302); // Признач, для вивчення природи. — Я піймала вашу Галку в природничому кабінеті, — сказала дівчинка з косою (Ів., Таємниця, 1959, 15).

Природни́ча істо́рія, заст. — назва описових наук — ботаніки, зоології, мінералогії. Він слухає лекції з хімії, природничої історії, фізіології, медицини (Видатні вітч. географи.., 1954, 43); Природни́чі нау́ки — сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості і перетворення неживої та живої природи; природознавство. Хімія і фізика — рідні сестри в сім’ї природничих наук (Цікава хімія, 1954, 3); В. І. Ленін вважав, що розвиток природничих наук є неодмінною передумовою для могутнього піднесення промисловості, зміцнення обороноздатності країни (Ком. Укр., 5, 1969, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 9.