ПРИРИХТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що прилашто́вувати 1, 2. Крісло пририхтував Люципер так, що коли Ісус мав сісти, то мав сі в ланцухи [ланцюги] злапати (Сл. Гр.); Вони з сином доходять до майже готового містка: ще пририхтувати кілька кругляків, і їдь-посвистуй по місткові та Кузьму хвали (Стельмах. II, 1962, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 721.