ПРИПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. припі́к, пекла́, ло́; док.
1. перех. Вогнем або чимсь розжареним, гарячим викликати відчуття болю або робити опіки на тілі. Там [при княжому дворі] четвертували, садовили живих людей на дерев’яні палі, припікали вогнем (Гжицький, Опришки, 1962, 110); Вечором витягнули мене з хліву і вже не били, не припікали залізом, а під нігті вбили три голки… (Ірчан, І, 1958, 303); Видавлювала [Оксана] гарячими щипцями хвилі в густому волоссі, викладала його, а тоді кинулась до Яринки, закрутила її в обіймах, розвіяла свою півгодинну працю, ще й припекла щипцями Яринці руку (Мушк., Серце.., 1962, 55); * Образно. Слідчий припік оком крейдяне обличчя (Кач., II, 1958, 396); // Спрямовувати на тканину тіла промінь, струмінь газу, електричний струм певної частоти з певною метою при лікуванні, хірургічній операції і т. ін. Лікаря, який припікав сітчатку лазерним променем, зовсім не обходить, що колір лазера майже невловимо змінився (Наука.., 5, 1968, 23); Генератор [у скальпелі] створює струмінь газу, який миттю розрізає живу тканину, припікає кровоносні судини і тим самим дає можливість хірургу оперувати на «сухому» органі (Наука.., 10, 1965, 45); // Прикладати що-небудь пекуче, їдке чи змазувати чимсь пекучим, їдким з лікувальною метою або для дезинфекції. — Треба скинути й сорочку, — хай болячки всі на виду. Якусь, може, треба йодом припекти (Головко, II, 1957, 73); // Викликати різке, пекуче відчуття болю на тілі ударом, укусом і т. ін. Кушніренко припікає батогом конячину, але то не помагає (Гуц., Скупана.., 1965, 205); [Ведмідь:] Лапу всунув у дупло. Враз щось лапу припекло! (Олесь, Вибр., 1958, 490).
2. перех. і неперех. Сильно гріти, палити (про сонце). Припікало сонце, цвіли старі липи, в повітрі стояв густий медовий дух (Донч., III, 1956, 66); [Кіндрат Антонович:] Розложи його під оцим кленом, у холодку, щоб сонце його не припікало, та всип п’ятдесят гарячих (Кроп., II, 1958, 307); — Поки холодок, хай тюпає [гнідко], бо як сонце припече, то тоді й повагом важко… (Мирний, IV, 1955, 310); Микола почутив, як сонце припекло в щоку, перекинувся на бік, липнув очима і знов їх заплющив (Н.-Лев., II, 1956, 169); // безос. Вдень припікає таки добре, немов літом (Коцюб., III, 1956, 155); Глянув [Єгор] у небо примруженими очима і, ні до кого не звертаючись, сказав: — А припікає добре, мабуть, буде дощ (Шиян, Баланда, 1957, 77).
3. неперех., у сполуч. із сл. мороз. Діючи на органи відчуття, дошкуляти силою свого вияву; проймати. Зима не на жарт розхурделилася, та ще й мороз припікає (Веч. Київ, 14.ІІ 1969, 4); Як припече морозець, влітають [горобці] у бовдур і вигріваються, скільки їм заманеться (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 171); // безос. А мороз — аж пече!.. Вони ж вовтузяться там біля дубка, то розігрілись, і Яременко аж кожуха скинув, а нам припіка (Хотк., І, 1966, 86).
4. неперех. Ставати нестерпним (про якесь фізичне відчуття). Голод припік знову.
5. перех. і неперех., розм. Дошкуляти кому-небудь словами або якимсь іншим способом. Дужий селянський голос [Анрі-Жака] не попускав жодній бестії, він навчився пізнавати їх, мов бур’ян серед ниви, і припікав, чим тільки міг (Ю. Янов., II, 1954, 62); — Буває отак ні з сього ні з того візьмеш і образиш людину. Зовсім не бажаючи того.. Людині й так болить, а ти ще припечеш… (Гончар, Тронка, 1963, 127); [Бабуся:] І всякого добра у людей повно, ніхто не відніме. Живи та радуйся. Так ні ж, таки знайдуть чим припекти один одного (Мик., І, 1957, 480); // Спричиняючи скрутне становище, дошкуляти (про що-небудь). Тілько, як уже дуже припечуть недоїмки, то було скаже [Мартин] которій-небудь з дочок: «Ти б, мо, доню, теє… мені з твоїх грошей позичила трохи?..» (Григ., Вибр., 1959, 354); // тільки док., безос. Опинитися в скрутному, нестерпному становищі. [Перун:] Плюйте на се [відречення громади]!.. Кого припече, той, певно, до вас притече! (Фр., IX, 1952, 395); Хаєцький.. висловлював припущення, куди тікатиме Гітлер, коли йому припече (Гончар, III, 1959, 206).
◊ Припіка́ти (припекти́) до живо́го — те саме, що Зачіпа́ти (зачепи́ти) за живе́ (до живо́го) (див. зачіпа́ти).
6. тільки док., неперех., кому, безос., розм. Стати терміново потрібним. — В район мене викликають, — гасячи посмішку, відповів Дорош. — Чого це їм припекло? Зараз роботи по горло (Тют., Вир, 1964, 194); — Не посилайте мене [на курси].. Чи пошліть, коли вже так припекло, Кирушу або Зінька (Кучер, Трудна любов, 1960, 375); [Боб:] Бо ти дурний, інженере, ось що. На чорта тобі так припекло женитися? (Ірчан І 1958, 123).
7. тільки док., перех., перен., фам. Те саме, що присуди́ти. — Спіймаю ще раз — передам у суд. Там за розкрадання, колгоспної власності тобі припечуть, що слідує (Тют., Вир, 1964, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 708.