ПРИПУСКА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.
1. чого. Дозволяти собі робити що-небудь ганебне, нечесне. Івана Франка страшенно обурювало те, що Грушевський у своїх теоретичних твердженнях припускався перекручень і підтасовок (Тич., III, 1957, 512); — Так от, товариші, — почав голова цехкому, — у нас на заводі група робітників, до яких тепер шкода прикладати цю почесну назву, припустилася ганебного вчинку (Панч, II, 1956, 127); // Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення. — Старшого інженера, у якого я був заступником, покалічило, а без нього майстри припустилися аварії (Баш, На.. дорозі, 1967, 162); Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188); // до чого. Дозволяти собі вживати що-небудь надміру. Не припускайтесь дуже до горілки (Сл. Гр.); // на кого. Дозволяти собі посилатися на когось. Припускаюсь на людей, то й ті скажуть, що я дітей своїх до пуття довела (Сл. Гр.).
2. тільки недок. Пас. до припуска́ти 1-3. У справі вивчення текстологічної і цензурної історії творів Шевченка… багато невивченого, нез’ясованого, або з’ясованого тільки почасти. Важливо, щоб тут не припускалося поспішності, односторонності, надто категоричних суджень (Рад. літ-во, 7, 1968, 65); ..розвиток торгового землеробства йде зовсім не тим «простим» шляхом, який уявляється буржуазним економістам або припускається ними, — шляхом збільшення виробництва тих самих продуктів (Ленін, 27, 1972, 186).
ПРИПУСКА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ПРИПУСТИ́ТИСЯ, у́щуся, у́стишся, док., розм. Починати швидко йти, бігти. Гривко як припустивсь за ним [вовком], а дід граблями навздогін, граблі й заплутались у хвіст Гривкові (Україна.., І, 1960, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 719.