ПРИ́ПРЯГ, у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. * Образно. Над ухом нараз пролунало: — Дозвольте, Ігоре Федоровичу, познайомити вас ще з одним припрягом тієї тройки, де за голобельного коня Сергій Антонович Друзь (Шовк., Людина.., 1962, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.