ПРИПРО́ШУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. припро́шувати. У припрошуванні активну участь брала його дружина, Галина Михайлівна (Шовк., Інженери, 1956. 280); На перший погляд, ця вечірка нічим не відрізнялася від тих, на яких Бронкові, теж під натиском настирливих припрошувань, доводилося вже бувати (Вільде, Сестри.., 1958, 234); Минулого століття припрошування до танцю являло собою порівняно складний ритуал, що його, аби не осоромитися, мусив додержувати кожен чоловік (Наука.., 2, 1971, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.