ПРИПРО́СИНИ, син, мн., розм. Те саме, що запро́шення 2. Гізела пила без припросин, моргала Ірмі, щоб та теж пила (Загреб., Шепіт, 1966, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.