ПРИПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припра́вити¹. Вся страва була добре приправлена, до того й час був пізній, і жіночки вечеряли смачно (Л. Янов., І, 1959, 80); Ішли з музикою, аби заграти панові й погуляти в його чеснім домі, аби потрактувати його і його челядь доброю горівкою, приправленою медом і корінням (Коб., II, 1956, 17); Повітря у пивній важке, задимлене міцним самосадом, приправлене пахощами кислої капусти, цибулі, горілчаним духом (Шиян, Баланда, 1957, 83); Молода Іскра.. не могла наслухаться українських юмористичних [гумористичних] оповідань, розказаних червоними устами, приправлених жартами й смішками (Н.-Лев., І, 1956, 444); Говорив [граф] звільна, голосом проникливим і неприємним, трохи приправленим.. терпкою іронією (Фр., УІ, 1951, 230); Життя, яке вони тепер вели, було тихе та сумне, приправлене бурливими вибухами пияцтва Ляуфлера (Коб., І, 1956, 98); // припра́влено, безос. присудк. сл. Жодна страва не прийшла йому до смаку: ..усе йому на лядський лад приправлено (П. Куліш, Вибр., 1969, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 716.