ПРИПОРОШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до припороши́ти 1. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (Рильський, І, 1956, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 715.