ПРИ́ПОВІСТЬ, і, ж., діал. Приповідка. Ні до кого не пристає так ота приповість: «знайся кінь з конем, віл з волом», як до подолян (Свидн., Люборацькі, 1955, 138); Ішов [Ілько] слухати приповістей Митрових (Хотк., II, 1966, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 714.