ПРИПИСНИ́Й, а́, е́. Приписаний, зачислений до чого-небудь. Полювання в державних, приписних мисливських господарствах і приписних мисливських угіддях проводиться лише по відстрілочних картках з нормою відстрілу не більше двох зайців на одного мисливця за день полювання (Веч. Київ, 30.Х 1967, 4).

Приписні́ селя́ни, іст. — у дореволюційній Росії — державні селяни, що користувалися казенними землями і були приписані цілими селищами до казенних та приватних промислових підприємств для виконання допоміжних робіт. Іменним указом Павла І від 5 липня 1798 р. Київському магістратові було дозволено заснувати фаянсове виробництво. Як робочу силу використали приписних казенних селян суміжних сіл Нових Петрівців і Валків (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 92); В особливо тяжкому становищі перебували посесійні і приписні селяни на гірничих заводах, їм доводилось працювати на заводах за десятки і навіть сотні верст від їх сіл (Іст. СРСР, II, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 706.