ПРИПАСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Прилаштовувати що-небудь до чогось відповідно до розміру, форми і т. ін.; приганяти. Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця? (Л. Укр., III, 1952, 599); Вони робили їх [скрипки] так, як художники пишуть картини, любовно, помалу, точно й акуратно припасовуючи кожну деталь (Собко, Скеля.., 1961, 83); Жодний покрівельний матеріал, за винятком листового заліза, не можна так добре припасувати до всіх вигинів поверхні даху, як покрівельний сланець (Рад. Укр., 31.VIII 1954, 3); Цілісінький день було розкладає [Марта] тії клаптики — косенькі, вузенькі, довгі, куці, круглі, із зубцями, вовняні, плисові, атласні, один до одного притуляє, припасовує так, що виходять ловкі узори, наче на листу (Григ., Вибр., 1959, 256); * У порівн. Гірко дивитись на ту ниву, що оре Семен: так вона прийшлася до його, Романової ниви, так пристала, наче столяр припасував… (Коцюб., І, 1955, 112); // перен. Знаходити відповідність, пристосовувати до чого-небудь. Дехто абсолютно правильне соціальне положення про відмирання у нашому суспільстві класової боротьби умоглядним шляхом припасовував до сфери естетичної (Рад. літ-во, 2, 1962, 42); Власники душ, повернених у робоче бидло, записаних у господарський інвентар дідича разом із волами й кіньми, найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного, бо його ніяк не можна було припасувати до панських інтересів (Коцюб., І, 1955, 335); Боровому вдалося слушно.. використати кілька відомих серед конферансьє небилиць, припасувавши їх до фактів з місцевого життя (Грим., Незакінч. роман, 1962, 140).

2. Встановлювати що-небудь відповідно до потреб використання. В млині на греблі світилося — там припасовували біденківського кулемета — у вікно (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 369); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, і вулканізаторів, і свою лукаву долю, Мирон почав припасовувати домкрата (Збан., Переджнив’я, 1960, 80); Візьмеш, складеш, припасуєш, запустиш — дивишся, ожило!.. Що не кажи, а таки багато всякого чудового чортовиння люди навигадували!.. Якби встав отак років через тисячу та глянув, що тоді за техніка буде, га? (Гончар, IV, 1960, 82); * Образно. Одні за схизму, інші за католицтво, а найхитріші — унію вигадали на голову народу. І все те чинять, щоб ярмо трудящому на шиї краще припасувати (Ле, Наливайко, 1957, 167); // Приводити що-небудь у придатний для використання стан. Перевіряли зброю, всі кишені й підсумки набивали патронами, припасовували на ногах щойно одержане взуття (Гончар, Таврія.., 1957, 600); Бійці мали час для того, щоб поголитись, припасувати одяг (Збан., Сеспель, 1961, 237); // Завчасно приготовляти що-небудь для використання. Тільки не гаймо ані часинки! Може, сьогодні й остання ніч перед боєм. Мерщій розійдемось — нехай кожен сокиру чи вила, чи припасує косу (Головко, II, 1957, 312).

3. Поміщати що-небудь у якомусь місці, прикріплюючи. Ледь витягаючи з багнюки ноги, Марійка з своєю напарницею Лізою подавала щити, а Мишко міцно припасовував їх до кілків (Хижняк, Килимок, 1961, 15); Самий апарат [радіоприймача] Валентин припасував під столом до його верхньої кришки, антена йшла поза трубою водопроводу по стіні, а заземлення по трубі умивальника (Гончар, IV, 1960, 82); Дарчині речі не вміщалися в бричці Візникові довелося припасувати їх ззаду (Вільде, Повнол. діти, 1960, 383); // Прикладати належним чином що-небудь до чогось. Дістає [конвоїр] з кишені губну гармошку і закоцюблими руками припасовує до рота (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 701.