ПРИНЦИПІА́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що принципо́вий. Я ж думаю, що нам у львівські сварки нема рації встрявати, бо то здебільшого навіть не принципіальні, а так собі «бабські» сперечки (Л. Укр., V, 1956, 420); Наприкінці [засідання комуни] Гріпич узяв слово для кількох принципіальних зауважень (Мик., II, 1957, 526); — Варя, наш колгоспний художник, мене й розмалювала. Принципіальна дівчина, не подивилася на дружбу — нарисувала! (Ковінька, Кутя.., 1960, 68); Вони [селяни] були принципіальні вороги всякого підписування, боялися, що се буде «або на панщину, або на більші податки» (Фр., VIII, 1952, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 694.