ПРИНИ́ЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прини́жувати. Молодший [брат], хоч тихий і довгий час принижуваний, здобуває руку красуні княжни (Фр., XVI, 1955, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 689.