Про УКРЛІТ.ORG

приневолений

ПРИНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до принево́лити. Колись давно ще дід його потрапив у цю країну — і невідомо, чи з власного бажання, чи приневолений — залишився тут жити (Донч., II, 1956, 231); // принево́лено, безос. присудк. сл. Багато з них [козаків] до підданства старостам і державцям приневолено (П. Куліш, Вибр., 1969, 52).

2. Те саме, що зму́шений. Однак приневоленим буду їхати на Бессарабію, скоро до весни не трапиться жодного місця (Коцюб., III, 1956, 119); В той час, як у капіталістичних країнах творча молодь приневолена проходити через нелюдські муки, ..у нас в Радянському Союзі про молодь.. опікується Комуністична партія (Тич.. III, 1957, 459).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 688.

вгору