ПРИМІ́РОМ, присл., розм. Те саме, що напри́клад. — Трошки ваші синки поскучають — без того не можна в світі, а там злюбиться — молодці будуть, от як і я, приміром кажучи! (Вовчок, І, 1955, 277); — А скільки процентів дали б купці, приміром? — спитав отець Палладій (Н.-Лев., III, 1956, 381); — Я й зараз пригадую. — Що? — Так… всячину… — Приміром? — Приміром, вашу лебедину легенду (Гончар, III, 1959, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 672.