ПРИМІ́РКА, и, ж., розм. Те саме, що примі́рювання. Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Л. Укр., III, 1952, 601); Приметані рукава плаття пришивала [Зінька] тепер уже, після примірки, міцним швом (Шиян, Баланда, 1957, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 672.