ПРИМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

1. перех. Швидко привести, принести або привезти кого-, що-небудь. Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув (Котл., І, 1952, 94); Коли вам діда треба, він [Михайло] зараз побіжить і приведе старого.., а коли вам треба сестрички Меласі, він примчить Меласю-сестричку (Вовчок, І, 1955, 339); Килигей розпорядився негайно доставити Дьяконова сюди. В той же день двоє Килигейових хлопців.. тачанкою примчали офіцера разом з старим Оленчуком із Строганівки просто на позицію (Гончар, II, 1959, 77); // безос. [Маруся (тривожно):] Василь! От і примчало його на сей час! Господи! підкріпи мене! (Мирний, V, 1955, 97).

2. неперех. Швидко прийти, прибігти, приїхати куди-небудь. Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Юхвід, Оля, 1959, 33); Величезними стрибками примчала зайчиха (Коп., Як вони.., 1948, 10); Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже надвечір, при заході сонця, і, заставши все чабанство ще за роботою, пішов просто до Тоні, всміхаючись їй (Гончар, Тронка, 1963, 326); // Швидко прибути куди-небудь (про засоби пересування). Катер примчав і на ньому капітан Дорошенко та знайомі хлопці з полігона з своїми жартиками… (Гончар, Тронка, 1963, 317); // Повіяти раптово (про сильний вітер). Скинув каску солдат і стояв, і стояв, І примчали до гір із Вітчизни вітри (Нагн., Вибр., 1957, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 685.