ПРИМХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Якому властиві несподівані, нічим не обгрунтовані бажання, свавільні вигадки, дивацтва; якому важко догодити. П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4); Невірно зображають Івана Володимировича оті, що малюють його сердитим, примхливим дідуганом (Гончар, М. Братусь, 1951, 23); До заміжжя це була винятково скромна, соромлива і мрійлива дівчина.. Але по заміжжі наче переродилась: стала свавільна й примхлива (Баш, Надія, 1960, 53); Андрій ріс балуваним і примхливим хлопчиськом (Ткач, Плем’я.., 1961, 167); // Який відзначається безпідставністю. Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню. Сама сміялася з свого примхливого бажання і все-таки шукала… (Гончар, І, 1954, 166); // Який виражає незадоволення, вередливість, примху. Стадницький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста, й ще нижче нагнувшись над столом, красиво вивів своє прізвище (Стельмах, І, 1962, 629); Перед очима парубка, мов якесь дивне диво, постала одразу золотоволоса дівчина з своєю примхливою, трохи наївною усмішкою (Добр., Очак. розмир, 1965, 195).

2. перен. Який вимагає особливих умов життя, відзначається певними уподобаннями (про тварин). Не вдасться поки що переселити лише байкальського омуля. Ця примхлива риба не хоче міняти чисту воду Байкалу ні на яку іншу (Веч. Київ, 2.Х 1968, 4); // Який вимагає особливих умов для росту (про рослини). Молодий дубок примхливий — він не терпить самотності… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 106); Чомусь вважається, що гречка — примхлива і маловрожайна культура (Минко, Повна чаша, 1950, 12); // Який відзначається особливими властивостями, потребує особливих умов при використанні. Скло — примхливий, трудомісткий, але вдячний матеріал (Веч. Київ, 10.VII 1968, 4).

3. перен. Який відзначається несподіваними змінами, поворотами у своїх виявах. Тася стрімголов кинулась у примхливе й кипуче життя, яке стає основою існування багатьох недалекоглядних жінок (Дмит., Розлука, 1957, 66); До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природи (Рильський, ІІІ, 1956, 27); Я за любов твою примхливу не заплачу тобі нічим, крім ледве чутного мотиву, крім щирих слів моїх і рим (Голов., Поезії, 1955, 47); // Який відзначається несподіваними змінами у своєму стані. Треба було поспішити, щоб переплисти сердите й примхливе восени Каспійське море, поки не припинилась навігація (Ів., Таємниця, 1959, 211); Бурхливі й примхливі гірські ріки (Роб. газ., 26.Х 1965, 1); // Який відзначається незвичними, несподіваними змінами в інтервалах (про ритм), несподіваними поєднаннями звуків (про молодію). Енергійно, на примхливому ритмі струнної групи вступає головна тема [симфонії] (Мист., 1, 1959, 27).

4. перен. Який відзначається несподіваними формами; вигадливий. Напроти Ніни сиділа якась молода дівчина в полотняній сукні, помережаній примхливою вишивкою (Коп., Земля.., 1957, 19); За Орською брамою дорога простяглася вздовж примхливих вигинів Уралу (Тулуб, В степу.., 1964, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 684.