ПРИМРУ́ЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. нас. мин. ч. до примру́жити. Очі — темно-сині, трохи завжди примружені від короткозорості, майже прикрили довгі, пухнасті вії (Головко, II, 1957, 485).

2. у знач. прикм. З прикритими повіками. Він дивиться на Юлю хитруватим, примруженим оком (Донч., V, 1957, 361); Єгор сів на колоді.. Глянув у небо примруженими очима (Шиян, Баланда, 1957, 77); * Образно. Син з подякою притиснувся до батька, і вони попростували додому по примружених завулках робітничого селища (Панч., II, 1956, 477).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 681.