ПРИМНО́ЖУВАЧ, а, ч., книжн. Той, хто примножує, збагачує що-небудь. Не для красного слова мовиться: народ — творець історії. Він є таким насправді — в силу свого історичного покликання, свого буття, своєї ролі примножувача суспільних багатств і перетворювача суспільних відносин (Рад. Укр., 15.IV 1964, 1); Письменник [П. Панч] є глибоким знавцем української народно-поетичної творчості, невтомним примножувачем багатств рідної мови (Рад. літ-во, 7, 1966, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 678.