ПРИМА́НКА, и, ж.

1. Те, чим приманюють рибу, звірів, птахів; принада. Коло неї [ріки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Фр., VI, 1951, 304); Віктор сів поміж хлоп’ят, завівши бесіду про те, на яку приманку яка риба краще клює (Руд., Вітер.., 1958, 115); Коли звір торкався до приманки, мотузки зашморгувались, і зав’язаний ведмідь ставав здобиччю звіроловів (Трубл., І, 1955, 174); * Образно. Хто зрозуміє його з нової влади, що він, мов оцей карась, побачив приманку, а не гачок? Правда, в кишені, біля серця, він тримає кілька різних документів (Стельмах, II, 1962, 74).

2. Те, що приманює, вабить. Нектар, що виділяється квітками [озимого ріпака], є приманкою для комах, які відіграють головну роль в його запиленні (Ол. та ефір. культ., 1956, 147); Доброю приманкою для них [кочовиків] були тучні трав’янисті степи, що лежали суцільним покривом на північний захід від Каспійського моря (Іст. СРСР, І, 1956, 22); Аничков читав лекцію публічно про Ібсена і теж невдало. Соловцов розпочав сезон рівно ж невдало, публіка чомусь не конечне ходить, хоч їй на приманку запрошена Пасхалова (Л. Укр., V, 1956, 286); Заборона будь-чого завжди стає приманкою (Панч, На калин. мості, 1965, 44).

◊ Взя́ти на прима́нку — обманути. Оточили [махновці] всю сходку, ніби б то свої, червоні козаки прийшли, послухали і всіх потім, хто за продрозверстку виступав, тут же на майдані — на січку! Весь, кажуть, комнезам поліг. — Так це вони й нас на таку приманку хотіли взяти? — не міг все ще повірити Маркіян (Гончар, II, 1959, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 665.