ПРИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

1. Летячи, з’являтися де-небудь. Чи ж соловейко ж то прилітав до моєї хати? (Н.-Лев., І, 1956, 65); Бджоли безперервно прилітали пити воду (Ю. Янов., II, 1954, 116); Прилетіла зозуленька, Сіла на калині; Закувала жалібненько (Щог., Поезії, 1958, 78); В долинці біля обсмиканого, схожого на гриб стогу заспівали жайворонки, що так зарання прилетіли в цьому році (Стельмах, І, 1962, 217); * Образно. Ти [музо] знову на поміч прийшла, а «Кобзарем» прилетіла до мене… (Мирний, V, 1955, 279); // Прибувати літаком. — Так ось, цими днями прилітає з Москви мій син (Довж., І, 1958, 105); — А коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше звуку? (Гончар, Тронка, 1963, 8); // Проносячись у повітрі, падати. Прилітав потім тихий журливий сніг і творив мертву пустиню, заповнюючи пропасті до самих країв (Хотк., II, 1966, 206); — Ми не бачили, звідки прилетів перший набій. Тільки повірили ми в нього, коли він розірвався в воді на нашому шляху (Ю. Янов., II, 1958, 73); — Тебе поранило? — ..Стояв я під деревом і думаю… дай… сухарика пожую. А воно звідки й прилетіло. Кинувся бігти, а нога як дерев’яна (Тют., Вир, 1964, 497); // Раптово з’являтися (про казкових і міфічних істот). У темряві таємній серед ночі. До мене часто гість непевний приліта́ (Л. Укр., І, 1951, 123); — Твоя сестра вільна, й тебе звільнимо. — Тільки встиг сказати [хлопець] ці слова, як прилетів Змій — чотирнадцятиголовий (Три золоті сл., 1968, 98); // Починатися (про вітер, бурю). Прилітали холодні вітри з півночі, й опадав лист з тополь (Скл., Святослав, 1959, 191); Буря прилетіла з-за гір (Донч., III, 1956, 514); // Доноситися (про звуки). — Параскі це, ме-ей! — Те «ме-ей» вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградники, воно вдарило об стіну волоських горіхів, одбилось і прилетіло знов до Йона (Коцюб., І, 1955, 266); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів… (Рильський, І, 1960, 139); // перен., розм. Несподівано прибувати (про лист, звістку). З Далекого Сходу Вісточка летить. Прилетів той лист, гей, Як весняний птах (Укр.. думи.., 1955, 415); // перен., розм. Раптово наставати (про пору року, доби, про якийсь час). — Діти-квіти! Виростайте., Прилетить веселий час — Поцілую дуже вас (Гл., Вибр., 1951, 216); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Уп., Укр. поема, 1950, 54); // перен., розм. З’являтися (про думки, сни і т. ін.). Потиху, непомітно, на місце розтопленого слізьми жалю, прилітали солодкі, цілющі мрії (Коцюб., І, 1955, 267); Душно і тихо… О сни чарівнії, Де ви? На мент лиш один прилетіть! (Рильський, І, 1960, 91).

2. розм. Швидко, поспішно прибігати, приходити, приїжджати куди-небудь. Юсуф-паша прилітає на коні з двома прислужниками (Н.-Лев., II, 1956, 466); Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках (Тют., Вир, 1964, 471); З вартівні донісся крик, прокляття. Се капрал збудився, хопив ліхтарню і, як був, у сорочці і штанах, прилетів ід дверям (Фр., І, 1955, 315); // Швидко прибувати куди-небудь (про засоби пересування по воді, по землі). В одну мить прилетіли човни до Лісного Потоки (Н.-Лев., II, 1956, 416); Прилетіли до дверей. Зупинились, стали: Коні, санки, молодий, Як у воду впали! (Бор., Тв., 1957, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 660.