ПРИЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЛУЧИ́ТИСЯ, лучу́ся, лу́чишся, док.

1. Підходячи до гурту або до кого-небудь, приєднуватися. Капітан зганяє їх [солдатів], завертає. Прилучаються до нас (Вас., Незібр. тв., 1941, 209); Хто оддалеки забачить срібний пірнач, так і прилучається до боку ніжинського осаула (П. Куліш, Вибр., 1969, 170); Він оглядався по дорозі, чи не можна б до когось прилучитися, але нікого такого не надибував (Кобр., Вибр., 1954, 62); Таня скористалася з неї [паузи], покинула кабінет і теж прилучилася до натовпу, непомітно ставши позаду всіх (Епік, Тв., 1958, 478); // Ставати належним до якогось товариства, якоїсь групи, категорії людей. Зараз, в цю мить, він прилучався до мужнього і гордого, компанійського і простого, на диво дружного товариства висотних орлів… (Вол., Наддн. висоти, 1953, 31); Оце вже виплатила всі задавнені листовні довги, то аж полегшало, а тепер уже писатиму тільки постійним кореспондентам, себто тим, що сами [самі] часто пишуть і хутко відповідають. Від тебе залежить прилучитись до сеї категорії (Л. Укр., V, 1956, 390); — Приходжу виправдатися і просити вибачення в пана начальника за те, що своїм підписом прилучилася до людей, котрі ворожо проти Вас виступають (У. Кравч., Вибр., 1958, 322); // Вважатися належним до якогось класу, якоїсь групи, категорії людей. Закон про сословні права усім ясує, що козаки прилучаються до хрестян [селян] (Мирний, III, 1954, 259).

2. Починати брати участь у дії, яка виконується іншим, іншими. Ведмідь пританцьовує, запрошує Бабусю і з нею прилучається до танцю (Олесь, Вибр., 1958, 484); Інколи прилучається до бесіди і майстер Никифір (Черемш., Тв., 1960, 88); Притиснувшись до муру, Шмалько просунув ствол мушкета в нішу, посилаючи туди кулю за кулею. За хвилину до нього прилучився Чоботар (Добр., Очак. розмир, 1965, 169); Ми з Микитенком мусили розпочинати наші [українські] пісні. Відразу ж прилучився Чубар, а потім і Климент Єфремович (Ле, В снопі.., 1960, 317); // Починати звучати (про голос, звуки), приєднуючись до тих, що звучать (голосу, звуків). Співає [Прісцілла] псалом.. Згодом до неї прилучаються голоси й інших засуджених християн (Л. Укр., II, 1951, 540); Шум наростав, до нього прилучалися інші звуки (Гур., Друзі.., 1959, 19); До верескливого баса тещі Колибердихи враз прилучився тоненький дівочий голосок — Данилку!.. Даньку!.. (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 7); // Ставати учасником якої-небудь справи. Збільшення армії промислового пролетаріату Грабовський вважає явищем позитивним, оскільки тим самим більше селян прилучається до революційного руху (Ком. Укр., 8, 1964, 72); Він, один із немногих [небагатьох] людей старшого покоління, душею і тілом прилучився до радикального селянського руху (Фр., III, 1950, 208); [Мартіан:] Син адвоката може прилучитись до діла батька (Л. Укр., III, 1952, 289); // Починати займатися чим-небудь, братися за щось. Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (Граб., І, 1959, 156); [Поліна:] Я хочу і сама прилучитися до спорту, але для початку… візуально (Собко, П’єси, 1958, 337); // Ставати на чийсь бік в думках, переконаннях. Може й Ви, добродію, прилучитеся до нашої думки — дати що-небудь невеличке з своїх творів до нашого збірника? (Мирний, V, 1955, 409); Повіткому партії ця ідея [святкування Першого травня] сподобалась, чимало колишніх запеклих рубак, уже солідних комуністів, теж піддалися на ту спокусливу ідею і прилучилися до комсомольців (Збан., Сеспель, 1961, 391); // Видавати себе за співавтора чиєїсь праці. У Ігнатьєва знову закипіло серце. Чому це всі намагаються якось прилучитись до його винаходу, до його таланту, до його слави? (Собко, Справа.., 1959, 59).

3. Пізнавати що-небудь, переймати щось. Готуючись до вистав, кріпосні актори вивчали театральну справу і таким чином прилучалися до сценічної та музичної культури (Укр. клас. опера, 1957, 64); Жовтень розкріпачив народи колишньої російської імперії, викликав піднесення їх духовних сил. Робітники й селяни прилучаються до культури, мистецтва (Мист., 6, 1966, 15); На схилі Х ст. русини прилучилися до християнства (Літ. Укр., 19.III 1968, 2); — З виховання — так, я не алтайка. Я мала честь.. прилучитись до російської культури (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 207).

4. З’являтися на додаток до чого-небудь. Ясно зринали в пам’яті складені за ніч рядочки, до них прилучались інші (Коз., Зол. грамота, 1939, 10); До тих гідностей, що їх мав лейтенант раніше, тепер прилучалася ще одна, особливо приваблива, виняткова (Гончар, III, 1959, 410); До мішаного почуття несмаку та втіхи прилучалося ще третє — неспокій (Кобр., Вибр., 1954, 72); До тривоги прилучились одинокі й далі часті постріли (Кач., II, 1958, 351).

5. розм. Те саме, що трапля́тися. Мати.. чула, що таке ж саме лихо прилучилось з одною матір’ю, як ховалась вона по лісах з маленькою дитинкою (Стор., І, 1957, 348); А тут, це було року двадцять восьмого чи двадцять дев’ятого, посуха прилучилася (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7); Прилучалося мені, проводивши Катрю, того Чайченка зустрічати (Вовчок, І, 1955, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 661.