ПРИЛИ́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прилиза́ти 2.

2. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до прилиза́ти 3. Його невеличка фігурка з рідким уже, на дві половини розділеним і гладко прилизаним волоссям.. виглядала мов з воску виліплена кукла (Фр., VII, 1951, 69); Від хвилювання він раз у раз скидав картуза та пригладжував і без того прилизане олією волосся (Смолич, Мир.., 1958, 175).

3. у знач. прикм., розм. З гладенькою зачіскою. Хаїм, прилизаний, вимитий, у білій гладженій манишці, сидів.. зовсім готовий (Хотк., І, 1966, 160).

4. у знач. прикм., перен., розм. Який має надто акуратний зовнішній вигляд. Ніхто не впізнавав його — не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника. Сам собою розкуйовдився чуб, розстебнувся мундир (Вас., І, 1959, 317); Непомітно біля столу проректор натиснув кнопку, і на порозі з’явилася прилизана постать Курочки (Чорн., Потік.., 1956, 185).

5. у знач. прикм., перен., розм. Надто правильний в манерах, поведінці, діях. Герої Батрова не «пай-хлопчики», не прилизані дівчатка. Це жваві, активні натури (Літ. Укр., 3.VІ 1969, 3); Якою молоденькою, прилизаною здалася зараз Ніні вожата, змальована в оповіданні! (Донч., V, 1957, 327).

6. у знач. прикм., перен., розм. Який нічим або у якому ніщо не виділяється, який відзначається одноманітністю, сірістю. Мені видно було тепер зовсім виразно лице Анатоля. Чогось я зложила собі про нього думку, що він мусив бути кращим, ніж як я бачила його тепер. Звичайне, прилизане обличчя… (Л. Укр., III, 1952, 609); Він [гіперболізм] одбивав і характер, душевний стрій Володимира Маяковського з його ненавистю до всього прилизаного, до усього «сіренького, як перепел» (Рильський, III, 1956, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 657.