ПРИЛА́ДЖЕНИЙ, а, е. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до прила́дити. Сидіння для машиніста, на якому тепер сидів я, було приладжене так низько, що я не міг дістати рукою до свистка (Сміл., Сашко, 1954, 56); При столі за обідом кожний бере собі, скільки хоче, без порції, дають завжди три потрави і якусь ярину, все старанно приладжене (Л. Укр., V, 1956, 363); // прила́джено, безос. присудк. сл. Мати, що почала вже повертати до здоров’я, ходить з одної кімнати до другої, роздивляється, чи все приладжено як треба (Круш., Буденний хліб.., 1960, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 653.