ПРИЛА́ДДЯ, я, с.

1. Збірн. до при́лад 1, 2. Бутаков разом із штурманом Поспєловим почав встановлювати в штурманській рубці компаси, барометри, октанти, барографи та різне інше мореплавське приладдя (Тулуб, В степу.., 1964, 263); — Такелаж, — заговорив хазяїн трамбака, — це слово означає всі як єсть на кораблі приладдя для керування парусами (Ю. Янов., II, 1958, 79); Шевченко розклав на постелі малярське приладдя (Тулуб, В степу.., 1964, 245); Він був з голови до ніг обвішаний різним рибальським приладдям (Забіла, Катруся.., 1955, 108); З дверей вийшла молода панночка, винесла самовар і поставила на столі, де стояли стакани й усе приладдя до чаю та снідання (Н.-Лев., IV, 1956, 309).

Нао́чне прила́ддя — те, що використовується для показу під час навчання. Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти, і особливо, на наочне приладдя (Тич., III, 1957, 131).

2. Предмет, що входить до складу якого-небудь устаткування, спорядження. Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414); // Необхідний предмет при виконанні певної дії. Вимагає [матрос] денатурату. Зляканий хазяїн приносить його з усіма приладдями до пиття: фільтром, хлібом, цукром і водою (Ю. Янов., II, 1958, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 653.