ПРИЛА́ГОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛА́ГОДИТИ, джу, диш, док., перех., діал.

1. Прилаштовувати. Засапавшись, виволік [Лодиженко] колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку (Ле, Міжгір’я, 1953, 283); І знов зупиниться [потік], стане криничкою.. Жовту жолобинку прилагодять, плискатий камінь приткнуть, аби було де сісти, хрестик зроблять (Хотк., II, 1966, 301); — Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити — це в мене, як яєчко, виходило (Збан., Єдина, 1959, 140); Підняв [Роман Блаженко] із землі круглу Чернишеву гранату, неквапом прилагодив її собі до пояса і, зітхнувши, рушив у поле доганяти своїх (Гончар, III, 1959, 166); Дала [Марійка] масла, сиру, дещо іншого й мамалигу, яку, бог знає чому, увечір зварила й прилагодила на полиці (Коб., II, 1956, 97); Бенедьо за той час мав прилагодити робітників, котрі б за проводом Шеффеля нині ще поуставляли і повмуровували кітли [котли] та машини (Фр., V, 1951, 383).

2. Готувати. Тихович мусив доглядати, як засипали землею пеньки та трамбували землю, прилагоджуючи її до труїння (Коцюб., І, 1955, 219); Якби зломилося колесо, то панотець уже би дав добру науку Іванові, як шанувати прикази господаря! Уже навіть прилагодив собі цілу промову на той випадок (Март., Тв., 1954, 221); — Вертай та почастуй дома доброю горівкою. Тато прилагодить (Коб., II, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 653.