ПРИКУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикуси́ти. Помітно було, що її щось мучило, щось прохалося наверх і, невимовлене, мусило ховатися за прикушеним язиком (Коцюб., І, 1955, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 652.