ПРИКРА́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прикра́шувати. Крім ретельного заквітчування клубу, шкільної зали, прикрашування ялинки тощо, молодь має ще одну мету: гарно підготуватися до новорічного щедрування (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 107); І в українському, і в польському перекладі [роману «Мертвые души» Гоголя] вдало збережено характерні риси мови поштмейстера, «прикрашування».. її звертаннями, вставними реченнями, що нікому не потрібні, а тому надають розповіді комічного характеру (Рильський, IX, 1962, 87); Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Вишня, I, 1956, 367); Прикрашування життя, побоювання показати зло, яке ще є в дійсності, означає відступ від принципів соціалістичного реалізму (Іст. укр. літ., II, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 647.