ПРИКО́ЧУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРИКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. перех. Котячи що-небудь, доставляти кудись. Злодії закопали гроші, ..прикотили камінь і світом вийшли з печери (Н.-Лев., III, 1956, 293); Чи справді там порожні бочки? Чи цілі? Як їх прикотити? (Хотк., І, 1966, 116); Лепетиські партизани прикотили з собою навіть гармату-тридюймівку (Гончар, II, 1959, 76); // розм. Їдучи, доставляти кого-, що-небудь кудись; привозити. Тоді тільки Ксьонзиха згодилася продать [кріпачку Ганну], як найдеться.. Пан і пошли у Комишну за нею сани і четвірку коней, прикотили її (Мирний, V, 1955, 335); Через тиждень він прикотив з полонини повен віз масла і бринзи (Козл., Ю. Крук, 1957, 399).
2. неперех., розм. Прибувати куди-небудь (про віз, машину і т. ін.). Прикотив возик з писарем (Вовчок, VI, 1956, 232); Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда (Мирний, І, 1949, 192).
3. неперех., розм. Приїжджати куди-небудь. Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (Скл., Легенд. начдив, 1957, 65); На легкій, пофарбованій в зелене з червоними обідками бідарці прикотив сам Кужель (Збан., Малин. дзвін, 1958, 56); * Образно. Серед зими прикотила непрошена весна і в два дні теплими язиками вітрів злизала весь сніг на полях (Вол., Дні.., 1958, 140); // тільки док., рідко. Насуваючись, поширюватися в просторі (про дим, туман). Ніч була зоряна. Ця. Що скінчилась.. Чую… немовби туман прикотив (Тич., Зростай.., 1960, 10).
ПРИКО́ЧУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПРИКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., с. г., рідко. Те саме, що закотко́вувати. Потім [після боронування] провадиться сівба і після неї поле обов’язково прикочують важкими кільчастими котками (Колг. Укр., 2, 1954, 6); Садимо картоплю на глибину 12-14 сантиметрів. Це дає змогу боронувати її, не пошкоджуючи бульб. Після садіння поле прикочуємо в агрегаті з легкими боронами (Хлібороб Укр., 1, 1969, 19); Після сівби [цукрових буряків] площу неодмінно слід прикотити важкими котками (Рад. Укр., 19.IV 1962, 3).
ПРИКОЧУВА́ТИ див. прикочо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 644 - 645.