ПРИКОРЕ́НОК, нка, ч. Те саме, що при́корень. Учора ввечері надумався було [Семен] написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Сміл., Зустрічі, 1936, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 644.